Keep calm and follow your passion

Молодіжний обмін «Keep calm and follow your passion» зібрав молодь з руховою або зоровою інвалідністю та без них на півночі Польщі, щоб дізнатися більше один про одного, про захоплення, пристрасті та хоббі.

Наскільки ж вдалося зруйнувати стереотипи й надихнути на активне громадянство всіх молодих людей, читайте у відгуках наших учасників.

Володимир

Стaвитися з обережністю до того, чого досі не спробував – цілком природно. Але часом зайва стриманість при спілкуванні у команді може зашкодити результату. Тому будь-які очікування я намагався ізолювати і орієнтувався лише на поточні події і відчуття.

   

Мабуть, саме через відсутність очікувань, перший же день обміну вразив щирістю спілкування, загальним доброзичливим ставленням і неймовірною енергетикою. І кожен наступний день був ще більш насиченим. Тому сну ніколи не було достатньо, бо думки і емоції не давали заснути. Кава також була безлімітною.

І початкова обережність дуже швидко змінилася на довіру. Хтось з команди починав щось робити – це надихало решту, кожен хотів додати щось своє, щось чудове. А якщо був якийсь складний момент – то обов’язково хтось допомагав.

Саме через глибину і якість спілкування варто брати участь у подібних проектах. Також це чудова можливість покращити свою англійську.

Юлія Воровська

Молодіжний обмін Youth Exhange.

Молодіжний обмін звучить вже як пригода.

В мене пригоди почались задовго до того, як я мала їхати. Спочатку вирішували/обговорювали всією командою шо, де, коли, будемо говорити та показувати. Наче вирішили. Хух.

Залізничний вокзал Вінниця.

Добиратись до Борисполя теж було пригодою через нестачу сну. Ще у Вінниці в мене було декілька годин до потяга, тому був вибір поспати (і знаючи себе – проспати) або ж дочекатись відправлення потягу на Київ і в потязі полежати декілька годин. Бо я в принципі в потязі спати не можу. Коли прибули на залізничний вокзал у Києві, то потяг спочатку затримали на 10 хв, потім ще на 20… Розумію, що це не кінець. Працівники вокзалу, які допомагали мені сідати в потяг, вистрибували з нього на ходу, бо машиніст не помітив сигналу, що потрібно ще трохи почекати. Зальот.

Залізничний вокзал Київ.

В Києві наче до вокзалу порівняно добралась без пригод. Але є але. До самої електрички, яка одразу їде до аеропорту, потрібно було обійти весь жд вокзал, аж в кінець, до 14 колії. Обійшли, не доходячи до Електрички приварений забор, який нічим не відсунеш. Супровід від вокзалу, який нас проводив, цього не знав. Знову зальот Укрзалізниці. Ох, як я її люблю. Залишається 10 хв, до відбуття, приходиться знову обходити половину 14 колії, потім всю 13 колію, і знову половину 14. Дякуючи людям і працівникам, які помітили і затримали електричку, я всередині . Їду в аеропорт, паралельно відхекуючись від ранкової небажаної пробіжки. По дорозі була тільки одна думка, що ще має бути, яка наступна пригода?

Аеропорт Бориспіль.

Приїхали, зачекінились, почекали посадку, після посадки ще почекали на дворі хвилин 20, садили нас на дууууже цікавому візку, якшо то можна так назвати. То я навіть не знаю що. Фото можете подивитись. Все, в літаку. Долетіли наче без пригод)))

Гданськ.

На початку обміну я точно вже знала, що будуть мега круті люди, які вчитимуть, допомагатимуть, з ними можна просто насолоджуватись проектом. З такою командою можна створювати будь що, і вийде не гірше професіоналів, бо ми працювали від душі, з любов’ю. Як ж я хотіла підтягнути англійську, і в мене вийшло. В середині проекту я вже говорила на публіку трохи, англійською, ох, як мені сподобалось. Було багато інформації, багато посмішок, багато емоцій, багато..та всього багато. Одне було важко, прощатись. Кожен звик один до одного, навіть за цих 8 днів. Ми були, і залишаємось, як одна родина. Але одне гріє душу що це не остання наша зустріч з кожним із вас. Люблю вас, і до скорої зустрічі!

Еліна

Не принятие/Not acceptance

(for very special people, who were with me at the camp, English text below)

Как часто мы не/принимаем то, что происходит?

Хочу немного рассказать о своей поездке в Польшу. Что это было, где, как и особенные моменты для меня. Текста будет много, так что готовьтесь) спасибо всем, кто дочитает.

Это был молодежный обмен Youth Exchange от Erasmus +, который на этот раз проходил в Польше, Варженко.

Моё путешествие началось 20го числа, с поезда Запорожье-Киев. Честно? Я очень долго не до конца принимала эту поездку и очень много сомневалась на тему, нужно ли мне там быть или нет, забегая наперед, скажу – нужно!!!

Будучи в поезде, я даже не могла предположить какие приключения меня уже ждут в 5:40 утра. Сорванный стоп-кран, целый беговой марафон с сумкой в 7,5 кг, перебегаю с колии на колию, чтобы успеть попасть на экспресс, который нас доставит в Борисполь. Спросите почему все в такой спешке? А всё потому, что колия, на которую мы должны были попасть, была перекрыта забором, который был плотно прикручен к земле, поэтому за 10 минут до отправления, нужно было пробежать всю 14ю колию снова, потом так же пробежать всю 13ю и снова всю 14ю, только уже с другой стороны. Бежала с мыслью: “Это будет самый эпичный момент, если, добегая до поезда, в двух шагах от него, двери закроются…” и….конечно же так и произошло, но спасибо всем сотрудникам и людям, которые нас увидели и мы таки смогли сесть и доехать. По дороге в Борисполь, я себя успокаивала и пыталась полностью принять всю поездку, ведь ладно, если приключения происходят на земле, но если всё это перенесется в небо, будет не очень весело…

Полёт прошел отлично. Пару часов в Гданьске, новая страна, новый город, новые знакомства. Дождались всех участников и отправились к нам на базу в Варженко.

И, наверное, сейчас я хочу сразу перейти к теме, особенных для меня моментов.

Весь период, который я там находилась, меня не покидала мысль: “Почему мы не ценим так сильно всё то, что у нас есть? Почему чем больше у человека есть, тем чаще он несчастен и старается просто создать картинку счастливой жизни, счастливого себя и наоборот, казалось бы, по нашим, каким-то дурацким меркам жизни, когда у человека нет чего-то в физическом или другом плане, он более счастлив, больше ценит, больше благодарит?”

Задумывались ли вы когда-то о цене слова, которое вы говорите? Как много воды мы говорим? Да даже я, пока пишу этот текст, уже слишком много воды написала. Задумываемся ли мы о том, что для кого-то одно сказанное слово, на вес золота? А мы просто берём и разбрасываемся словами, не задумываясь, не вкладывая в них что-то.

Как часто мы с вами думаем о том, что – Блин, как же круто, видеть этот мир! Видеть родных, себя, природу, всё, буквально всё в этом мире ВИДЕТЬ!  И опять же, чаще всего, мы это не ценим так сильно, как нужно было бы.  А как мы много придаем внимания и времени ощущениям этого мира? Помните какой песок на ощущение? Когда он сыпется вам в ладошку? сыпется сквозь пальцы? Если нет, вы знаете, что делать в ближайший выходной 😉

И еще один момент…Который, кажется очень многое перевернул в моих мыслях. В ответ на вопрос: ” Твой лучший день?”, я получила: “День без страха, день, когда я не буду бояться…” Как часто мы позволяем страху взять вверх над нами? Хватит бояться своих чувств, мыслей, эмоций, желаний!) Вы можете всё! Вы живой человек!) Будьте выше страха, помогайте себе и другим преодолевать их! Вместе мы можем многое и каждый может гораздо больше, чем думает!

А еще, подарить человеку улыбку, теплые эмоции и чувства – не так-то сложно. 🙂 Как давно вы улыбались прохожим? Обнимали своих родных и друзей? Говорили им о том, как они важны вам?

Я хочу, чтобы эти строки прочитали все ребята, которые подарили мне столько мыслей, столько чувств, подарили чувство счастья и благодарности, те, кто делал для меня сюрпризы, ах да, у меня был очень крутой секретный друг! Один из подарков увидите на фото, спасибо большое за такую неожиданность! Весь заезд, я была уверена, что знаю, кто мой секретный друг, но мне сделали большой сюрприз

я благодарна каждому участнику и хочу, чтобы вы помнили – вы можете гораздо больше, чем вы думаете! Вы такие невероятные! Особенные! Ваши улыбки и глаза, ваши мысли  меняют всё во круг в лучшую сторону! Спасибо за возможность быть рядом все эти дни. Спасибо за все моменты, все сказанные слова, за исполнение мечты (Рой – благодаря тебе, я теперь буду смело проявлять плёнку 🙂 ), за желание – оказаться на мостике, на воде. (Кто не знает, такие мостики и маяки – моя слабость. Хотя маяк в живую я еще не видела, но уверена, что скоро побываю возле и будет выполнена еще одна мечта) , за групповые объятия, за массаж и танцы, за веселое настроение на кухне, Тим-Тирамису – мне тебя не хватает!)

Спасибо за все моменты! Вы принесли столько всего в мою жизнь, и я совершила бы большую ошибку, если бы решила остаться и никуда не ехать.

Верьте в себя! И я уверена, что до скорых встреч ♥️

Міша

Мне понравилось. Было интересно.

Это уже мой четвертый обмен. Он прошел селе Варженко, недалеко от Гдыни, в весьма необычном формате. Это было что-то вроде обучающего курса, где преподавателями были все мы.

Люди. Они всегда самое важное в проектах, они были необычайно умными и интересными, никто даже не пил алкоголь вечером как это обычно бывает на обменах.

Условия. Пожалуй нам предоставили самые лучшие условия из обменов. Нас поселили в замечательный хостел, всего двое в большой комнате. Кормили замечательно, одаривали вниманием и подарками (мне вот досталась замечательная кружка с петушком, все еще очень доволен). Обеспечели комфортный трансфер, давали билеты на общественный транспорт и много кормили.

У нашей Украинской команды было 3 воркшопа, я отвечал за “блокчейн”, я справился недостаточно хорошо, никто ничего не понял. Девочки показывали и рассказывали про коляски и как помочь, вдруг чё. Вова учил как сделать норм фото на мобилу. Были 2 игры воркшопа, уже не от нас, одна завязана на рандоме и она мне категорично не понравилась, вторая была ролевая игра, идея которой мне очень зашла, надо что-то такое попробовать еще. А еще мы лепили, из типа глины, всякие штуки, мне тоже очень зашло, я слепил Жабку-Джентельмена. И было много воркшопов про фото и видео съемку, очень много, я был в группе где снимали интервью, было полезно, определенно.

Кароч, мне все понравилось, Польща ваще чётка, норм тема. Обмен тоже нормас, хочу еще.

Юлія Пидорина

JUST KEEP CALM AND FOLLOW YOUR PASSION!

Що трапилось зі мною всього лише за 1 тиждень? Багато чого!

Цей проект став для мене, як окрема маленька історія мого життя.
✅ Це історія, де я зустріла так багато цікавих людей з різних країн. Історія, де ти бачиш навколо однодумців, з якими хочеться говорити на спільні теми, дізнаватися щось нове та ділитися думками про спільні цінності.⌛️
✅Це про те, як навчитися помічати дрібниці, як цінувати те що маєш і головне навчитися бути вдячним за це.
✅Історія, у якій я кожен день я відкривала щось нове для себя.Наш воркшоп з фотографії взагалі мене вразив, навіть не описати наскільки він був крутиииий.  Це просто неймовірний досвід.  Досвід цінувати кожен кадр і більше звертати уваги на дрібниці. Це досвід борьби зі сном, коли опівночі все ще проявляєш свою плівку, бо якраз вона виявилась останньою.
✅ Це про маленьке перезавантаження всередині. Коли є можливість подивиися на себе з іншого боку. І відкрити щось нове у собі, те що раніше не помічала.
✅ Це про прекрасну природу навколо. Про чудовий вид із вікна на озеро. Нічні розмови та прогулянки біля озера.
✅ Це про розвиток, нову дружбу, жарти та танці на культурних вечорах!

Бажаю всім мотивації бути активними і не боятися подаватися на такі проекти!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.