Про алкоголь, навчання, себе та інших: молодіжний обмін на Кіпрі

З 16 по 25 січня 2020 року група молодих українців приймала участь у молодіжному обіміні на Кіпрі. Там зустрілися представники з 10 країн та більше тижня працювали над питанням (зло)вживання алкоголю. Які в них враження залишилися, читайте далі. І може Ви теж захочете прийняти участь у такому молодіжному обміні.

Ярослава Ларіонова:

Усе можливо, поки не зроблено вибір. (с)

Тож, це був молодіжний обмін.

Із 16 по 25 січня наша українська команда перебувала в м. Паралімні, Кіпр для участі в МО Think before you drink – Prevention. Власне, особисто я ще з 15. Проект дає можливість прибути заздалегідь, а я мала бажання дослідити ще одне місто, Ларнаку.

Із назви стає зрозумілим, що темою обміну було запобігання вживанню алкоголю. Для цього організатори зібрали разом 5 представників 10 країн: України, Кіпру, Литви, Білорусі, Молдови, Румунії, Сербії, Грузії, Вірменії і Туреччини. Усі разом ми проживали в максимально комфортних умовах і мали ділитися одне з одним власним досвідом вживанням алкоголю, представляти культуру пиття й традиції рідних країн, розважатися й плідно працювати над створенням фінальних продуктів.

Очікувалося, що в кінці проекту ми отримаємо, окрім реальних знань та особистих змін, матеріальні об’єкти, якщо можна так сказати:

– промо відео проекту, ніби як трейлер, прев’ю до всього;

– фотоальбом;

– відео про сам проект;

– відео, засновані на реальному досвіді учасників, про згубні наслідки вживання алкоголю;

– особистий щоденник рефлексії від кожного учасника й можливо ще щось 🙂

(Думаю, щось із цього буде прикріплене до наших відгуків і читачі отримають можливість на власні очі побачити результати роботи на обміні.)

Тож, програма в нас була дуже насиченою та завантаженою, ми багато часу проводили за роботою й мало за неформальним спілкуванням. Відтак, щоб познайомитися із кимось новим, доводилося жертвувати сном. Зате вдень завжди відбувалося щось цікаве: спочатку провели весь перший день, граючись та пробуючи різні енерджайзери, потім Еразмус представляли, а для мене це завжди захоплююча подія, то в нас ярмарок організацій був і всі дізналися, хто звідки, від кого приїхав і чим удома займається. Ще ми національною командою працювали над скиданням напруги й каталися на візку з супермаркету по вулицям міста. А ще вертеп іноземцям показували, як зразок українських культурних традицій.

До нас навіть гості приходили: медсестра курси першої медичної допомоги викладала (що робити при різних отруєннях і травмах, коли бачиш людину без свідомості, або коли хтось задихається від того, що подавився їжею), місцеві поліцейські презентували результати дослідження щодо керування автомобілем у нетверезому стані, а гонщики формули 3 розповідали свої історії та правила безпечного керування автомобілем, представники реабілітаційного центру говорили про згубний вплив алкоголю, про безпечний вік першого вживання, взаємозв’язок між спробою заради експерименту й залежністю, про те, що колишніх алкоголіків та наркоманів не буває, бо ці речовини руйнують і змінюють ДНК людини й далі вона все життя жадатиме чогось «забороненого», а стримуватися зможе лише за рахунок сили волі. Ще нам пощастило побачити прем’єру фільму про кіпріотських підлітків (сторінка стрічки в FB https://www.facebook.com/EmpousaDoc/), їхніх батьків і стосунки з алкоголем, бо в цій країні спостерігається серйозна проблема зі зловживанням.

У останні дні проекту ми мали половинку вільного дня й усі цілеспрямовано гайнули до іншого міста, Айя-Напи. Там відвідали парк скульптур під відкритим небом, який об’єднаний мостом із парком кактусів, а ще були на пляжі й дехто навіть купався, а потім просто блукали пустими вуличками міста, розглядаючи колорит місцевого курорту, названого літньою столицею Кіпру. А ще наступного дня їздили до Ларнаки, бо накрився наш похід до локальної школи. Це не стало для мене проблемою, навпаки. Передбачалося, що ми поділимося із дітьми отриманими знанням, а ми поділилися з місцевими жителями та відвідувачами Ларнаки. Уся наша велика група була поділена на декілька маленьких, усередині яких ми розробили та підготували певний вуличний перформанс чи флешмоб. Цим ми мали привернути увагу людей, а далі розповісти їм про те, хто ми, звідки, чому, для чого, що робили й що вивчили.

Вважаю цей молодіжний обмін вдалим для себе. Не знаю, чи змогла гарно зарекомендувати себе, але точно знаю, що він мав добрий вплив на мене. Якщо ви досі сумніваєтеся, їхати чи ні, просто заповнюйте аплікаційну форму й пробуйте, а там видно буде! 😀

Еразмус – це життя

(а життя це завжди навчання)

Що я дізналася / чого навчилася (уривок зі щоденника. Повну версію можна прочитати тут ):

– що до термінала F у Бориспільському аеропорті треба їхати автобусом;

– що на Кіпрі з тобою може спокійно заговорити російською незнайомець посеред вулиці;

– що буває забагато енерджайзерів;

– що не існує безпечної дози алкоголю;

– що підлітки більш схильні до розвитку залежностей;

– що думка «краще хай спробує дома, ніж надворі з друзями» – хибна. Краще хай не куштує якомога довше взагалі;

– що не слід стидатися своєї позиції й піддаватися суспільному тиску, у тому числі пити тільки тому що всі інші п’ють, або за компанію;

– що в різних людей із різних країн із різними досвідом та культурою є ті самі проблеми в житті та суспільстві;

– що статистика може бути хибною (якщо вирахувана за хибною формулою);

– що алкоголь змінює ДНК;

– що не буває «колишніх алкоголіків»;

– що українська мова має багато спільних слів та мовних зворотів із турецькою;

– що люди не вміють себе організовувати;

– що бути асертивним ще важче, ніж здавалося раніше;

– що від себе не втечеш;

– що домовлятися буває важко;

– що часу завжди буде мало;

– що навіть у професійних гонщиків знижується швидкість реакції під впливом алкоголю, а відтак не можна й не варто бути настільки впевненим та самонадіянним, щоб керувати п’яним.


Юлія Волинська:

Были мы недавно на обмене на не очень тёплом из-за зимы Кипре, но это не помешало поему фейсу сгореть в последний день. Говорили об алкоголе и о том, какую дичь творят люди под ним. 10 стран презентовали, как и почему у них бухают. Турки пьют в среднем 2 литра алкоголя в год, я в шоке…

К нам пришла милая девочка, которая показывала, как оказывать первую помощь. Мне, как человеку с водительским удостоверением, было не очень полезно, но многим понравилось. Зато мне очень даже зашел визит пилота Формулы 3 и автожурналиста. Да, их истории вряд ли произведут впечатление на возрастную группу 18+, но подросткам их байки «ехал пьяный, больше так не делаю», что-то в голове могут и оставить.

Копчики порадовали. Немного затянуто, но все на инглише, сравнивала у себя в голове с нашими (простите)… уровень. Офигела, что на Кипре допустимый уровень промилле алкоголя в крови для мотоциклистов и для автомобилистов разный. А ведь логично, правда?

На энерджайзеры после обмена развилась аллергия. В следующей анкете помимо перца в эту графу впишу и энерджайзеры, кроме ламы. Меня не нужно заставлять прыгать и бегать вокруг стульчиков, чтобы привлечь мое внимание. Время пролетело очень быстро, потому что активитиз были  ̶д̶о̶ ̶п̶о̶с̶и̶н̶е̶н̶и̶я̶  с 9:30 утра до 11 вечера. Иногда казалось, что кукуха птица вольная, скоро покинет, но потом нас повезли Айя-Напу, и стало веселее.

Я совру, если скажу, что этот обмен заставил меня возненавидеть алкоголь. Но я узнала о новых путях, как говорить с людьми о том, что употреблять нужно ответственно. В украинской системе образования поднятие темы алкоголизма строится на запугивании. Но есть более эффективные методы. Перфоменс в Айя -Напе это подтвердил. Более того, это дало мне возможность улучшить свои навыки коммуникации на английском языке. Ведь одно дело общаться в кругу людей с проекта, другое – с местным населением.


Михайло Громов:

Вот прошёл уже мой пятый обмен, наверное самый тяжёлый для меня.
Кипр сперва показал себя с плохой стороны, но дождь и холод спустя время ушли. Много кисок, отсутсвие общественного транспорта, резервуары с водой на крышах заместо бойлеров, городками в стиле Евпатории, курортными оазисами Ларнака и Айиа-напа, русскими надписями везде и волшебными пейзажами запомнится мне этот остров.

Нас поселили в милые квартирки и накормили и на след день начался проект. Первая половина была тяжёлой и перенасыщенной на дурацкие енерджайзеры. Буквально с 9 и до 23, с небольшими перерывами, я обязан был находится с людьми и быть активным. Я осознал свою интроветность и уже день на третий я понял что мне тяжело и не хватает личного пространства. В удовольствие было просто пройтись одному. Я завидовал людям, что могли после насыщенного дня не спать, а социализироваться. Потому, что то общения во время активитис казалось сырым, неисеренним и самое лучшее общение проходило у меня во время игры в баскетбол и при совместных походах в магазин или на море, в те короткие перерывы или в позднее время. Из интересного: к нам приезжали полицейские и с помощью спец очков демонстрировали как усложняется вождения под наркотиками, приезжали водители формулы 3 и делились жизненными историями связанными с алкоголем, приезжала режиссёрка и показывала свой, очень даже хороший фильм про проблемы с алкоголем на Кипре, мы посетили Ларнаку где ходили по улицам и говорили с людьми всего мира о проблемах алкоголя. Где-то на шестой день проекта нас повезли в курортный город, был солнечный, тёплый солнечный день, что очень повысило настроение и зарядило энергией. Вот после возвращения я стал больше находиться с людьми, лучше познакомился с партисипентами, да и времени свободного стало больше. Насчет темы алкоголя, большинство, немного даже и я, вели себя лицемерно, днем говорили, что алкоголь это яд, а ночью нажирались. Покидая проект я чувствовал, что потерял много возможностей, люди на проекте и вправду были умны и именно вне стен миттинг рума, они расскрывались на полную.

Если мой отзыв вообще кто-то читал, спасибо вам, вы могли заметить что я много где недоволен, но на самом деле, это было интересное приключение, я вернулся с осознанием проблем сообственного характера и знаниями, мотивацией, менять себя и что-то делать. Если вы вдруг никогда не были на молодёжных обменах, вы просто обязаны записаться и попробовать, это в разы интересней чем просто путешествие, вы познакомитесь с действительно умными людьми, чего нибудь научитесь.

Подведение итогов (уривок зі щоденника – прим.ред.)
– Я многое узнал о культуре и истории многих стран, особенно Кипра
– Я осознал свои проблемы с характером и поведением
– Я взял с собой несколько рецептов, научился есть курицу руками и готовить компот из апельсинов.
– Я усовершенствовал навыки рукоделия, рисования и актерского мастерства.
Что я ожидал узнать,
– КАК ПОМОЧЬ ЛЮДЯМ С АЛКОГОЛИЗМОМ

Я оцениваю опыт проекта как положительный, несмотря на множество жалоб, я благодарен организаторам, желаю им улучшить программу и хочу поблагодарить за отличное размещение.


Микола Водолазький:

Программа была насыщена полезной информацией, встречами с интересными людьми, активностями.

Мы познакомились с традициями употребления алкоголя в разных странах мира, культурой употребления спиртных напитков. Делились историями своей страны, искали пути решения данной проблемы среди молодежи. Среди молодежи много людей, которые хотят изменить ситуацию в своей стране, помочь тем, кто попал в сети алкоголизма. С участниками программы мы дискутировали, проводили перформансы, общались на улице с прохожими.  Принимающая сторона рассказала о проблемах алкоголизма среди молодых людей на Кипре, презентовала фильм, в котором рассказывалось о проблеме употребления алкоголя подростками. Местные полицейские в цифрах и фактах раскрыли проблему, познакомили с программами, которые предотвращают употребление алкоголя среди молодежи. Также я испытал на себе не самые приятные ощущения пробовав походить в очках которые имитируют употребление некой дозы алкоголя.

 В рамках программы у нас были вдохновляющие истории. Встреча с успешными состоявшимися людьми, гонщиком мотивировала идти к своей цели, верить в себя, искать пути реализации своей мечты.

Ценными были занятия по оказанию первой медицинской помощи. Полученные навыки первичной помощи – это необходимый минимум, который должен знать каждый. Теперь я  буду увереннее чувствовать себя в ситуациях, когда необходимо оказать помощь. Такие занятия должны быть в школе, университете, на рабочем месте. Умение оказать первую медицинскую помощь может спасти человеческую жизнь.

На занятиях нам в доступной форме рассказали про изменения в организме человека под влиянием алкоголя. Мы снимали фильм о том, как алкоголь разрушает отношения между людьми, ломает их судьбы.

Участие в программе показало, что объединив усилия, молодежь может решать многие проблемы, влиять на общество, формируя новую культуру мышления.

Вовремя проекта я научился объяснять другим людям свои идеи о выполнении поставленных нам задач. Также теперь я знаю как оказывать первую медицинскую помощь при алкогольной интоксикации. Проект помог мне не боятся брать на себя ответственность за мою часть задания, научил меня работать в команде. Также я попробовал себя в роли режиссера, актера. Полученные на проекте знания заставили меня более ответственно относится к своей жизни, думать о последствиях своих поступков.

Підготовка до знімання промо відео проекту

Ну що, поїдете у майбутньому?:)

Замість епілогу:

Що ж таке міжнародні молодіжні обміни? І чого можна навчитися на таких проектах?

Міжнародні молодіжні обміни це час і простір для молоді (від 13 до 30 років в залежності від фокусу проєкту) з різних країн, щоб обмінятися власним досвідом, знаннями, навичками, цінностями, ставленнями.

Я особисто зазвичай раджу «прикрутити» рівень власних очікувань щодо отримання нових академічних знань. Новий досвід (про себе, інших, свою країну, нову країну, світогляди) – так, академічні знання – якщо сильно пощастить.

То ж чи може навчитися на такому заході людина, яка відвідала більше 20 міжнародних проектів?

Може. Головне рефлексувати над власним навчанням. Тож на який досвід я стала багатшою після міжнародного молодіжного обміну «Think before you drink. Prevention»?

  • 100 %  посилила власну спроможність працювати в міжнародній команді: планувати, переплановувати, дискутувати, змінювати, пробувати нове;
  • Взнала, запам’ятала і записала декілька нових енерджайзерів (хоч їх дійсно було забагато місцями);
  • Покращила свою здатність працювати в невизначеності;
  • Дійсно дізналася більше про споживання алкоголю в країнах-учасницях й рідній Україні (Що в Литві можна купити алкоголь з 20 років, а на Кіпрі – з 17. Взагалі Литва сильно скоротила вживання алкоголю в країні через підняття цін, зміну законодавства щодо віку продажу алкоголю і годин продажу (з понеділка по суботу з 10 до 20 години, а в неділю (увага!) з 10 по 15 тільки!), а ще – заборонили пити алкоголь в салоні машини. Що статистично на Західній Україні п’ють більше. Що на Кіпрі дуже висока кількість аварій, які стаються через алкоголь. Бо не дуже добре налагоджена система громадського транспорту, а від того люди їдуть на вечірки власним транспортом, і вертаються з вечірок так само. До речі, кіпрську соціальну рекламу про п’яних за кермом шукай нижче. Що в Білорусі п’ють найбільше (принаймні кількість спожитого/купленого/виробленого в літрах на 1 людину тут найвища). Ще раз подумала про відносність і «точність» статистики. Що в Сербії на сніданок собі можна замовити ракії (сербської горілки) і це ок, ніби традішн такий.)
  • Більше взнала про традиційні танці, ігри, костюми, кухню, історію та географію інших країн
  • Зустрічі з поліцією допомогли змінитися моєму власному ставленню до полісменів;
  • Через спілкування з експертками з реабілітаційно-навчального центру KENTHEA (м.Нікосія) підвищилося власне розуміння формування залежностей, інтоксикацій, запоїв і «соціального алкоголізму».
  • Спілкування з представниками молодіжної ради Кіпру (їх залученими експертами – професійними гонщиками з Формули-3) надихнуло на нові ідеї молодіжної роботи: власні історії вживання алкоголю і кермування автомобілем та «магічне» уникнення вбивства неабияк надихає не вживати алкоголь за кермом (storytelling).  
  • Перегляд документальної стрічки «Empousa: youth and alcohol» та обговорення фільму з режисеркою Еленою Алонефті допомогло дізнатися більше про споживання алкоголю підлітками на Кіпрі та загальної європейської політики щодо продажу та реклами алкоголю, а також моніторингу споживання та відповідальності за споживання алкоголю неповнолітніми.

Було багато всього навчального. Як завжди. Навіть ідучи вдома звичним маршрутом за хлібом можна чогось навчитися. Так і на молодіжних обмінах. Не забудьте відрефлексувати 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.